Побудова графіків геометричними перетвореннями

Знаючи графік базової функції y=f(x)y = f(x), можна швидко будувати графіки складніших функцій — за допомогою зсувів, симетрій і розтягів.

Цінність підходу в тому, що замість побудови графіка по точках достатньо впізнати знайому «заготовку» й зрозуміти, як її перемістили. Базових графіків небагато — пряма, парабола, гіпербола, корінь, синус — а разом із перетвореннями вони покривають майже всі функції шкільного курсу.

Зсуви

  • y=f(x)+ay = f(x) + a — зсув угору на aa (при a>0a > 0) або вниз (при a<0a < 0);
  • y=f(x−a)y = f(x - a) — зсув праворуч на aa;
  • y=f(x+a)y = f(x + a) — зсув ліворуч на aa.
Обережно зі знаком по x

f(x−a)f(x - a) зсуває графік праворуч, а f(x+a)f(x + a) — ліворуч. Це часто плутають: знак «мінус» усередині дужок означає рух у додатному напрямі осі.

Правило здається нелогічним, але його легко пояснити. Щоб функція f(x−3)f(x-3) набула того значення, яке ff мала в нулі, потрібно x−3=0x - 3 = 0, тобто x=3x = 3. Тобто вся картина «переїхала» в точку 33 — праворуч. Перетворення всередині аргументу завжди діють «навпаки» до інтуїції, а зовнішні — прямо.

Симетрії та розтяг

  • y=−f(x)y = -f(x) — симетрія відносно осі OxOx (графік «перевертається» вниз);
  • y=f(−x)y = f(-x) — симетрія відносно осі OyOy;
  • y=k⋅f(x)y = k \cdot f(x) — розтяг у kk разів уздовж осі OyOy (при ∣k∣>1|k| > 1) або стиск (при 0<∣k∣<10 < |k| < 1); від'ємний kk додає симетрію відносно OxOx.

Порухай повзунки й простеж за перетвореннями параболи (пунктир — оригінал):

Зверни увагу на те саме розрізнення: мінус перед функцією (−f(x)-f(x)) відбиває графік відносно горизонтальної осі, а мінус усередині (f(−x)f(-x)) — відносно вертикальної. Для парної функції, як-от y=x2y = x^2, друге перетворення нічого не змінює — саме тому парність і означують рівністю f(−x)=f(x)f(-x) = f(x).

Приклад 1 — послідовність перетворень

Опишемо, як із графіка y=x2y = x^2 дістати графік y=−(x−4)2+3y = -(x - 4)^2 + 3.

  1. Зсув праворуч на 44: y=(x−4)2y = (x-4)^2 — вершина переїжджає з (0;0)(0;0) у (4;0)(4;0);
  2. симетрія відносно осі OxOx: y=−(x−4)2y = -(x-4)^2 — вітки повертають униз;
  3. зсув угору на 33: y=−(x−4)2+3y = -(x-4)^2 + 3 — вершина переходить у (4; 3)(4;\,3).

Отже, це парабола з вершиною (4; 3)(4;\,3) і вітками вниз.

Загальний вигляд

Комбінуючи перетворення, з y=x2y = x^2 отримують будь-яку параболу:

y=k(x−h)2+v.y = k(x - h)^2 + v.

Що означає кожна буква

БукваНазваЗа що відповідаєЯк впливає
kkкоефіцієнтрозтяг і напрям гілок∣k∣>1\lvert k\rvert>1 — вужча, ∣k∣<1\lvert k\rvert<1 — ширша, k<0k<0 — гілки вниз
hhзсув по xxрух вбікh>0h>0 — праворуч, h<0h<0 — ліворуч
vvзсув по yyрух вгору/внизv>0v>0 — угору, v<0v<0 — униз

Найважливіше: вершина параболи завжди в точці (h; v)(h;\,v) — саме числа з формули й задають, куди «переїхала» вершина.

Обережно зі знаком у дужках

У формулі стоїть (x−h)(x - h), тому запис (x−3)2(x - 3)^2 означає зсув праворуч на 33 (бо h=3h = 3), а (x+3)2(x + 3)^2 — це (x−(−3))2(x - (-3))^2, тобто зсув ліворуч на 33. Знак у дужках «обманює» — дивись на hh, а не на символ.

Приклад 2 — від графіка до формули

Парабола має вершину (−2; 5)(-2;\,5), вітки напрямлені вниз, а за формою збігається з y=x2y = x^2. Запишемо її рівняння.

  1. Вершина (h; v)=(−2; 5)(h;\,v) = (-2;\,5), отже h=−2h = -2, v=5v = 5;
  2. підставляємо у шаблон: y=k(x−(−2))2+5=k(x+2)2+5y = k(x - (-2))^2 + 5 = k(x+2)^2 + 5;
  3. форма така сама, як у y=x2y = x^2, але вітки вниз, тому k=−1k = -1.

Відповідь: y=−(x+2)2+5y = -(x+2)^2 + 5.

Порядок дій

Спершу застосовують перетворення всередині функції (по xx), потім — зовнішні (по yy).

Приклад 3 — образ точки

Точка A(1; 4)A(1;\,4) лежить на графіку y=f(x)y = f(x). Знайдемо, у яку точку вона перейде на графіку y=f(x−3)+2y = f(x - 3) + 2.

  1. Зсув усередині аргументу на 33 переміщує графік праворуч: абсциса стає 1+3=41 + 3 = 4;
  2. зовнішній доданок +2+2 зсуває вгору: ордината стає 4+2=64 + 2 = 6.

Відповідь: (4; 6)(4;\,6). Перевірка: при x=4x = 4 маємо f(4−3)+2=f(1)+2=4+2=6f(4-3) + 2 = f(1) + 2 = 4 + 2 = 6 ✅.

Типові помилки

  • Зсувають графік у протилежний бік по xx. f(x−a)f(x-a) — праворуч, f(x+a)f(x+a) — ліворуч.
  • Плутають −f(x)-f(x) і f(−x)f(-x). Перше — симетрія відносно OxOx, друге — відносно OyOy.
  • Читають вершину прямо з дужки. У y=(x+3)2y = (x+3)^2 вершина в точці x=−3x = -3.
  • Застосовують перетворення в довільному порядку. Спершу внутрішні (по xx), потім зовнішні (по yy).
  • Вважають, що kk зсуває графік. Коефіцієнт kk лише розтягує чи перевертає його, вершина при цьому не рухається.

Перевір себе

Порада щодо вводу

Числові відповіді — одним числом. Для опису перетворення натисни потрібний варіант.

Завдання формату НМТ

Завдання в тому вигляді, як їх дають на національному мультипредметному тесті: вибір однієї відповіді з п’яти (А–Д), установлення відповідності та коротка відповідь десятковим дробом. Там, де є позначка «Прототип», задачу побудовано за типом реального завдання НМТ минулих років; числа в умові щоразу нові.

  • Паралельне перенесення графіка

    Вибір А–Д · Прототип: НМТ 2022 · №8 · Прототип: НМТ 2025 · зошит 2 · №6

  • Образ точки при перенесенні графіка

    Вибір А–Д

  • Координатні чверті після перенесення

    Вибір А–Д · Прототип: НМТ 2024 · зошит 1 · №7

  • Значення перетвореної функції

    Коротка відповідь

Приклади розв’язання завдань НМТ

Так розв’язують завдання формату НМТ із цієї теми — по одному прикладу на кожен формат: вибір відповіді, відповідність, коротка відповідь. У розділі «Завдання формату НМТ» числа щоразу нові, а тут кожен крок розписано.

  1. 1Паралельне перенесення графіка
    Вибір А–Д
    Прототип: НМТ 2022 · №8
    Прототип: НМТ 2025 · зошит 2 · №6
    Графік функції y=2x y = 2^x перенесли на 2 одиниці вниз уздовж осі y. Графік якої функції отримали?
    • Аy=22xy = 22^{x}
    • Бy=2x+2y = 2^{x + 2}
    • Вy=2x−2y = 2^{x} - 2
    • Гy=2x+2y = 2^{x} + 2
    • Дy=2x−2y = 2^{x - 2}
    y=f(x)+by = f(x) + b — зсув уздовж y y; y=f(x−a) y = f(x - a) — зсув уздовж x x на a a праворуч.
    Показати розв’язання
    1. 1
      y=2x−2y = 2^{x} - 2
    Відповідь: В) y=2x−2 y = 2^{x} - 2
  2. 2Образ точки при перенесенні графіка
    Вибір А–Д
    Точка A(3; −4) A(3;\ -4) належить графіку функції y=f(x). y = f(x). Яка з наведених точок належить графіку функції y=f(x+5)+2? y = f(x + 5) + 2?
    • А(8; −2)(8;\ -2)
    • Б(−2; −2)(-2;\ -2)
    • В(−2; −6)(-2;\ -6)
    • Г(5; −9)(5;\ -9)
    • Д(8; −6)(8;\ -6)
    Графік y=f(x−a)+b y = f(x - a) + b — це графік y=f(x) y = f(x), зсунутий на a a праворуч і на b b вгору.
    Показати розв’язання
    1. 1
      (3−5; −4+2)=(−2; −2)(3 - 5;\ -4 + 2) = (-2;\ -2)
    Відповідь: Б) (−2; −2) (-2;\ -2)
  3. 3Значення перетвореної функції
    Коротка відповідь
    Відомо, що f(−3)=−2. f(-3) = -2. Знайдіть значення функції g(x)=3f(x−4)−4 g(x) = 3f(x - 4) - 4 у точці x=1. x = 1.
    Підставте x=1 x = 1: аргумент функції f f дорівнюватиме −3. -3.
    Показати розв’язання
    1. 1
      g(1)=3f(−3)−4=3⋅(−2)−4=−10g(1) = 3f(-3) - 4 = 3\cdot(-2) - 4 = -10
    Відповідь: −10-10