Побудова графіків геометричними перетвореннями

Знаючи графік базової функції y=f(x)y = f(x), можна швидко будувати графіки складніших функцій — за допомогою зсувів, симетрій і розтягів.

Цінність підходу в тому, що замість побудови графіка по точках достатньо впізнати знайому «заготовку» й зрозуміти, як її перемістили. Базових графіків небагато — пряма, парабола, гіпербола, корінь, синус — а разом із перетвореннями вони покривають майже всі функції шкільного курсу.

Зсуви

  • y=f(x)+ay = f(x) + a — зсув угору на aa (при a>0a > 0) або вниз (при a<0a < 0);
  • y=f(xa)y = f(x - a) — зсув праворуч на aa;
  • y=f(x+a)y = f(x + a) — зсув ліворуч на aa.
Обережно зі знаком по x

f(xa)f(x - a) зсуває графік праворуч, а f(x+a)f(x + a)ліворуч. Це часто плутають: знак «мінус» усередині дужок означає рух у додатному напрямі осі.

Правило здається нелогічним, але його легко пояснити. Щоб функція f(x3)f(x-3) набула того значення, яке ff мала в нулі, потрібно x3=0x - 3 = 0, тобто x=3x = 3. Тобто вся картина «переїхала» в точку 33 — праворуч. Перетворення всередині аргументу завжди діють «навпаки» до інтуїції, а зовнішні — прямо.

Симетрії та розтяг

  • y=f(x)y = -f(x) — симетрія відносно осі OxOx (графік «перевертається» вниз);
  • y=f(x)y = f(-x) — симетрія відносно осі OyOy;
  • y=kf(x)y = k \cdot f(x) — розтяг у kk разів уздовж осі OyOy (при k>1|k| > 1) або стиск (при 0<k<10 < |k| < 1); від'ємний kk додає симетрію відносно OxOx.

Порухай повзунки й простеж за перетвореннями параболи (пунктир — оригінал):

Зверни увагу на те саме розрізнення: мінус перед функцією (f(x)-f(x)) відбиває графік відносно горизонтальної осі, а мінус усередині (f(x)f(-x)) — відносно вертикальної. Для парної функції, як-от y=x2y = x^2, друге перетворення нічого не змінює — саме тому парність і означують рівністю f(x)=f(x)f(-x) = f(x).

Приклад 1 — послідовність перетворень

Опишемо, як із графіка y=x2y = x^2 дістати графік y=(x4)2+3y = -(x - 4)^2 + 3.

  1. Зсув праворуч на 44: y=(x4)2y = (x-4)^2 — вершина переїжджає з (0;0)(0;0) у (4;0)(4;0);
  2. симетрія відносно осі OxOx: y=(x4)2y = -(x-4)^2 — вітки повертають униз;
  3. зсув угору на 33: y=(x4)2+3y = -(x-4)^2 + 3 — вершина переходить у (4;3)(4;\,3).

Отже, це парабола з вершиною (4;3)(4;\,3) і вітками вниз.

Загальний вигляд

Комбінуючи перетворення, з y=x2y = x^2 отримують будь-яку параболу:

y=k(xh)2+v.y = k(x - h)^2 + v.

Що означає кожна буква

БукваНазваЗа що відповідаєЯк впливає
kkкоефіцієнтрозтяг і напрям гілокk>1\lvert k\rvert>1 — вужча, k<1\lvert k\rvert<1 — ширша, k<0k<0 — гілки вниз
hhзсув по xxрух вбікh>0h>0 — праворуч, h<0h<0 — ліворуч
vvзсув по yyрух вгору/внизv>0v>0 — угору, v<0v<0 — униз

Найважливіше: вершина параболи завжди в точці (h;v)(h;\,v) — саме числа з формули й задають, куди «переїхала» вершина.

Обережно зі знаком у дужках

У формулі стоїть (xh)(x - h), тому запис (x3)2(x - 3)^2 означає зсув праворуч на 33 (бо h=3h = 3), а (x+3)2(x + 3)^2 — це (x(3))2(x - (-3))^2, тобто зсув ліворуч на 33. Знак у дужках «обманює» — дивись на hh, а не на символ.

Приклад 2 — від графіка до формули

Парабола має вершину (2;5)(-2;\,5), вітки напрямлені вниз, а за формою збігається з y=x2y = x^2. Запишемо її рівняння.

  1. Вершина (h;v)=(2;5)(h;\,v) = (-2;\,5), отже h=2h = -2, v=5v = 5;
  2. підставляємо у шаблон: y=k(x(2))2+5=k(x+2)2+5y = k(x - (-2))^2 + 5 = k(x+2)^2 + 5;
  3. форма така сама, як у y=x2y = x^2, але вітки вниз, тому k=1k = -1.

Відповідь: y=(x+2)2+5y = -(x+2)^2 + 5.

Порядок дій

Спершу застосовують перетворення всередині функції (по xx), потім — зовнішні (по yy).

Приклад 3 — образ точки

Точка A(1;4)A(1;\,4) лежить на графіку y=f(x)y = f(x). Знайдемо, у яку точку вона перейде на графіку y=f(x3)+2y = f(x - 3) + 2.

  1. Зсув усередині аргументу на 33 переміщує графік праворуч: абсциса стає 1+3=41 + 3 = 4;
  2. зовнішній доданок +2+2 зсуває вгору: ордината стає 4+2=64 + 2 = 6.

Відповідь: (4;6)(4;\,6). Перевірка: при x=4x = 4 маємо f(43)+2=f(1)+2=4+2=6f(4-3) + 2 = f(1) + 2 = 4 + 2 = 6 ✅.

Типові помилки

  • Зсувають графік у протилежний бік по xx. f(xa)f(x-a) — праворуч, f(x+a)f(x+a) — ліворуч.
  • Плутають f(x)-f(x) і f(x)f(-x). Перше — симетрія відносно OxOx, друге — відносно OyOy.
  • Читають вершину прямо з дужки. У y=(x+3)2y = (x+3)^2 вершина в точці x=3x = -3.
  • Застосовують перетворення в довільному порядку. Спершу внутрішні (по xx), потім зовнішні (по yy).
  • Вважають, що kk зсуває графік. Коефіцієнт kk лише розтягує чи перевертає його, вершина при цьому не рухається.

Перевір себе

Порада щодо вводу

Числові відповіді — одним числом. Для опису перетворення натисни потрібний варіант.

Розібрані приклади

Так виглядають задачі цієї теми в тренажері. Тут вони розібрані повністю — у самому тренажері числа в умові щоразу нові, а розв’язання відкривається після вашої відповіді.

  1. Приклад 1. Опис перетворення

    Яке перетворення графіка y=f(x) y = f(x) задає y=f(x)? y = f(-x)\,?
    • А)симетрія відносно осі Ox
    • Б)симетрія відносно осі Oy
    • В)зсув угору
    • Г)зсув униз

    Відповідь: симетрія відносно осі Oy

    Розв'язання: симетрія відносно осі Oy\textbf{симетрія відносно осі Oy}
  2. Приклад 2. Вершина після зсуву

    Парабола y=(x+5)2+2. y = (x + 5)^2 + 2. Знайдіть абсцису вершини.

    Відповідь: 5-5

    Розв'язання: вершина (5;2)x0=5 (-5; 2) \Rightarrow x_0 = -5
  3. Приклад 3. Образ точки

    Точка (3;1) (-3; -1) лежить на графіку y=f(x). y = f(x). Яка її ордината на графіку y=f(x)+4? y = f(x) + 4\,?

    Відповідь: 33

    Розв'язання: 1+4=3-1 + 4 = 3